Іспанське кіно і які іспанські фільми варто подивитись

Як правило, кіномани кажуть про голлівудські бестселери, пишуть рецензії на французькі фільми, переглядають класику італійського кіно 50-60 років минулого століття. Періодично спливають замітки про польський кінематограф, рідше – про гучні українські прем’єри. Але вкрай рідко можна зустріти відгуки про іспанські фільми. Хіба що про іспанський внесок в світову кіноіндустрію згадують, коли мова йде про знаменитих акторів і акторок – корінних іспанців.

Наприклад, Пенелопа Крус, Антоніо Бандерас, Хав’єр Бардем, будучи зірками світового кінематографа, блискуче демонструють сценічну майстерність, але відомі лише з західних трилерів, вестернів, бойовиків. А як же іспанське кіно? Чому про нього широкій аудиторії відомо небагато?

Чи є в Іспанії кіно?

Щорічно іспанські кіностудії знімають з десяток фільмів, які згодом стають приводом для обговорення не тільки у місцевих поціновувачів, але і на престижних європейських кінофестивалях. Але таких робіт не так багато. Саме тому про них хочеться поговорити. Адже саме своєрідність, яким відрізняються іспанські фільми, з одного боку не дають їм знайти широку популярність і, в той же час, викликають захоплення у справжніх поціновувачів.

Цікавий факт: Кіностудії Іспанії більше зосереджені не на «повному метрі», а на короткометражках, а також на костюмованих історичних серіалах. Наприклад, теленовели «Гранд-готель» (2013), «Імператор Карлос» (2016), «Ізабелла» (2014 року) знайшли безліч шанувальників по всьому світу. А серіал «Молодий Папа» (2016), створений каналом HBO спільно з іспанською кіностудією, на кілька тижнів очолив всі можливі кінематографічні рейтинги і викликав бурю обговорень, вигуки схвалення і шквал обурення у католиків різних країн.

Не для широкої публіки

Примітно, що самі іспанці досить критично ставляться до фільмів місцевих режисерів. Це пояснюється тим, що кожна робота найчастіше є авторською, на межі арт-хауса. Кінострічки знімаються не для масового глядача, а скоріше для самовираження. Сюжетна лінія в них будується на психоаналізі, фокусується на думках і переживаннях героїв, зачіпає соціальні проблеми.

Погляд зі сторони: У рецензіях критиків кіноіндустрії на зняті в Іспанії фільми часто зустрічаються такі епітети, як «спонтанність», «заперечення», «чорний гумор», «темпераментність», «ексцентричність». Експерти вважають, що особливості іспанського кінематографа пов’язані зі специфікою національної культури, обумовленої історичним розвитком Піренейського півострова. Зовнішня яскравість і легкість приховує крайнє внутрішнє напруження, драматизм, трагізм. Прикладом таких проявів в інших напрямках культури є іспанське фламенко (танець) і канте хондо (спів). У них суцільна експресія, притаманна також в іспанському кіно.

Наприклад, фільм «Шлях» режисера Еміліо Естевеса, представлений на суд критиків в (2010), яскраво це демонструє. Сюжет побудований на внутрішній драмі героя, його емоційній проблемі, викликаній спочатку втратою сина, з яким відносини були натягнутими. Герой вирішує пройти замість загиблого сина його шлях, щоб краще зрозуміти, чим той жив в останні роки.

Картина, як і більшість робіт іспанських авторів, дає привід задуматися про життєві цінності, підштовхує до переосмислення пріоритетів. Без сумніву, такий кінематограф буде цікавий і навіть цікавий для того глядача, хто вміє думати, здатний глибоко відчувати.

Цікавий факт: Хоч іспанські режисери не знімають такого величезного числа картин, як їх голлівудські колеги, різні території Іспанії частенько можна побачити на великих екранах. Мальовничі локації Піренейського півострова стають місцем зйомок світових блокбастерів. Наприклад, шоста частина блокбастера «Форсаж» (2013) знімалася на іспанському острові Тенеріфе. Головні сцени військової драми «Царство небесне» (2005) з Orlando Bloom в головній ролі зняті в іспанській фортеці в регіоні Арагон. І навіть легендарний Стівен Кінг вибрав іспанські ландшафти для зйомок фільму «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» (1989).

Державна підтримка мультиплікації і еротики

Важливо, що в Іспанії діє державна програма підтримки кінематографу. Напрямків у неї кілька. Це і надання податкових пільг, і система регіональних фондів, які фінансують талановитих режисерів в конкретному регіоні.

Найчастіше підтримку отримують документальні іспанські фільми, анімаційні картини і телесеріали в жанрі «мелодрама». Примітно, що часто гроші виділяються комітетом з питань кінематографії Іспанії на фільми для дорослих. Українським обивателям може здатися дивним, але сексуальні відносини, оголені тіла у іспанських режисерів не вважаються чимось забороненим. Інтимні сцени знімаються відкрито. Ні, це не порнографічні сцени, а красива еротика. У картинах про любов все відбувається так само, як в реальному житті. Якщо секс, то не під ковдрою, якщо любовний зв’язок, то це не зітхання під місяцем, а насичене сексуальне життя на весь екран.

Нагороди

Незважаючи на всю своєрідність іспанського кінематографу окремі роботи високо оцінені на всесвітніх кінофестивалях. Наприклад, «Оскар» отримав іспанський фільм «Почати спочатку» (1982) режисера Хосе Луїса Гарсія. Він був номінований в категорії кращі фільми іноземною мовою і отримав золоту статуетку. Такий ж честі були удостоєні мелодрама «Витончена епоха» (1993), комедія «Все про мою матір» (1999) і романтична драма «Море всередині» (2004).

Головною нагородою кіноіндустрії в самій Іспанії є премія «Гойя», підсумки якої підводяться щорічно взимку. Критики і діячі культури від Академії мистецтв і наук вибирають ТОП роботи. Наприклад, в 2019 році премія була присуджена картинам «Чемпіони» Хав’єра Фессера, «Кармен і Лола» Аранча Ечеваррія, «Лабіринти минулого» Асгар Фархаді і деяким іншим. Конкурсна програма складається з 28 номінацій. Серед них «Кращий повнометражний ігровий фільм», «Найкращий документальна робота», «Краща короткометражка», «За кращі спецефекти».

Цікавий факт: На іспанські кінематографічні кінофестивалі в спеціальних конкурсних номінаціях можуть бути представлені фільми, зняті в Латинській Америці, в її іспаномовних регіонах. Роботи змагаються в номінації «Кращий фільм іспанською мовою». Цікаво, що іспанці дуже трепетно відносяться не тільки до своєї культури, а й до мови. Саме тому вони всіляко заохочують його збереження і розвиток.

Міжнародна дистриб’юторська діяльність

Звіти продюсерської асоціації Іспанії говорять про те, що за останні роки частка фільмів місцевих режисерів в кінопрокаті зросла на 20%. Інтерес до «цього непростого» іспанському кіно зростає в усьому світі з кожним роком. Фільми надходять в традиційний прокат. Їх купують спеціалізовані онлайн майданчики, які за певну плату пропонують своїм відвідувачам перегляд шедеврів світового кінематографа. Італійське кіно переозвучувається і дублюється, тому дивитися його можна українською та російською мовами. Але якщо ви вивчаєте або вже знаєте іспанську мову на потрібному рівні, рекомендуємо вам дивитися картини режисерів з Іспанії в оригіналі. Це дозволить зберегти колорит, ту емоцію, яку актор хотів вкласти в конкретну фразу.

Яке іспанське кіно подивитися?

Драма «Візьми мої очі» (2003) вийшла під офіційним слоганом «Де вогнище – пекло, де любов – біль». Картина розповідає про жінку, яка настільки сильно любить свого чоловіка, що терпить його жорсткі знущання. Вона не просто терпить їх, а в якісь моменти отримує задоволення від його «небайдужості». Жінка – жертва. Чи заслуговує вона розуміння? Або її доля – суспільний осуд? Змиритися зі своєю хворою любов’ю або бігти від неї? Чи може тиран змінитися, якщо відчує, що може втратити цю любов? Соціальний фільм змушує замислитися про багато речей тих, хто здатний винести урок з чужого досвіду. Картина, знята жінкою-режисером Ісіар Больяін, отримала сім нагород премії «Гойя» і викликала масу суперечок громадськості.

Офіційний слоган драми «Щаслива зірка» (1997) звучить як «Серце знаходиться в рівновазі лише на вістрі бритви». На головні ролі в картину були запрошені відомі іспанські актори Антоніо Ресінес і Марібель Верду. Герой – м’ясник, який проводить досить одноманітне життя. У нього немає проблем і турбот. Але одного разу він стає свідком побиття вагітної жінки. Чоловік рятує бідолаху, і вона залишається з ним жити. У чому драма? Рафаель – головний герой – імпотент, який всім серцем закохується в Марину і прив’язується до її дочки. Справжній батько дівчинки – Даніель – сидить у в’язниці. А коли його звільняють з-під варти, він спершу їде провідати «свою жінку». Марина досі любить Даніеля. Рафаель, незважаючи на вулкан протиріч в душі, допомагає супернику адаптуватися в суспільстві, бере його до себе помічником. Марина за спиною Рафаеля відновлює сексуальний зв’язок з колишнім коханцем. Вона знову вагітна. Це фільм про любов, вибор, розчарування і втрати надій. Підсумок фільму трагічний. Хто в цій історії жертва? Кожен глядач вирішує це для себе.

Драма «Коханці» (1991) знята на реальних подіях. Один з перших критиків, які писали рецензію на неї, назвав картину «коридою любові». Слоган фільму звучить як «Можливо ти просто людина, але для когось ти цілий світ». У кінострічці зачіпаються теми любовного трикутника і адьюльтера. Ексцентричні вчинки героїв, їхні сумніви і сум’яття – глядач не залишається байдужим. Похвали заслуговує акторська гра.

Кращі іспанські фільми не обмежуються цим списком. Просто в рамках однієї статті хотілося зупинитися саме на них. Ви можете доповнити перелік власними відкриттями. Тільки відразу будьте готовими до того, що ви обов’язково закохаєтесь в іспанське кіно. І після цього на всю кіноіндустрію будете дивитися інакше.